збуджена подіями
Джаз

Crazy
Такий шалений день мала сьогодні. Спочатку був театр. Це була постанова Жолдак- Тобілевича 4 “Гамлет. Сни”. Напевно, стоїло того, щоб протягом дня не витрачати час на їжу, а щось вивчити. Дуже вразила вистава. Тільки від Шекспіра там нічого зовсім не залишилося. Точно так же, як постійно не залишалося одягу і на акторах. :). Мабуть, листок в Адама закривав більше, ніж .. танго Кравчука :). Постійно думала протягом вистави про те, що режисер хотів сказати. Тепер думаю, як подивитися його інші вистави.Потім я познайомилася з чоловіком. Орестом кличуть. Оце я сама себе вразила. Дозволила трохи провести, поспілкувалася, сфотографувалася.Дозволила не тому, що мене цікавлять сумнівні знайомства (в моєму випадку це лише змарнування часу), не тому, що він доросліший, а просто мені сподобалося, як він заговорив до мене. По-перше, так природньо і невимушено, з легкістю. По-друге, заговорив українською, а я її люблю. Дарма, що взагалі ні з ким не розмовляю. І, нарешті, по-третє, він виправив мене, коли я помилилася, здається, сказавши якусь кальку. Цікаво, як я завтра Скрипі про це розповідати буду? А також про те, що навіть написала вже йому. Просто так написала, бо було сумно. Добре що не залишила своїх координат. Ооо, це вже його голос промовляє до мене.Далі, вже у метро, я помітила дівчину, що сиділа на підлозі, закривши очі. Мені здалося, їй було погано, тож я підійшла до неї і запитала, чи все гаразд. Вона підняла голову, подивилася так сумно-сумно, але здивовано, на мене, і відповіла – ні, не все. Вона пяна, бо її найкращий друг сьогодні впав в шахту: вони ночували на даху, він нахилився подивитися а ліфт і впав. Дівчину в старому одязі, яка по 2 тиждні не ночує вдома, спить де завгодно, не має, чим зайнятися, просить гроші, приятелює з наркоманами, скінхедами, чи як там ёх кличуть... Але ж її очі... такий біль в них був, що я не могла лишити її.. Їй так необхідно було поговорити з кимось, знайти співчуття.. Мабуть, я ще довго її не забуду.А тепер я сиджу і знов готуюся до сесіі. Можна треба вже спати, щоб завтра знову мати сили посміхатися людям.

Ранее | Позже