Вона вже бачила життя.Так, вона бачила значно більше, ніж ти, малий. Вона приїхала здалека, звідти, де її лапали вже сотні рук. Люди обмацували пальцями і безсоромно, наче під мікроскопом розгядали її тіло.Вона черства. І зараз, в цей момент, вона буде як завжди стояти перед тобою оголена до прозорості, не встидаючись твого непевного дотику, твого сором’язливого погляду. Її не цікавить те, який ти в неї за рахунком, і те, скільки таких як ти ще буде. Це її доля, це її призначення, такий її вищий зміст.І ти знаєш це, малий.Так, ти в неї не останній. Після тебе в черзі до її лона будуть товктися сотні людей. Одні — від розпачу, шукаючи в її нечутливих нутрощах останній шанс на спасіння, інші — з розбещеної корсиливості, шукаючи у ній втілення своїх найогидніших фантазій, а хтось — просто він нудьги, бажаючи дешевої розваги. Всі вони зроблять свою роботу. Їх не хвилює її доля. І їй взаємно байдужа доля того, що кожен з них залишить всередині.Вона черства.І от ти підходиш до неї. Твоя рука тремтить. Намацай її дірку. Дістань свій бюлетень. Кидай!Ну от і все, малий.Тепер ти став електоратом.Виборчі комісії зачиняють двері і роблять урнам кесаревий розтин.Спорожнені люди тривожно засипають. Завтра вони взнають, хто ж таки народиться в цю ніч...by overhill

Ранее | Позже